Емоційне вигоряння — що це та як уникнути на дистанційці?
Все частіше у колі фрилансерів і офісних працівників (переважна частина яких зараз також на дистанційці) можна почути про емоційне вигоряння. Це модне визначення часто плутають зі звичайною втомою чи стресом, але дослідження показують, що 86% співробітників, що працюють з дому, помічали у себе ознаки емоційного вигоряння. В той самий час серед їх колег з офісу цей показник дорівнює 69%.
Що ж таке емоційне вигоряння і чому воно небезпечне? Сам термін з’явився в середині 70-х років, як перша стадія однойменного синдрому. Початкові симптоми не надто небезпечні — незадоволення собою та роботою, відчуття напруженості, жага до визнання та заздрість можуть навіть підняти продуктивність на короткій дистанції. Але всі ці фактори спричиняють стрес, і їх тривала дія розвиває синдром до наступних стадій, де додаються серйозні психологічні й психосоматичні проблеми — від негараздів зі сном і неможливості розслабитися до думок про самогубство.
Спеціалісти виокремлюють дві основні причини розвинення синдрому:
- Людина вважає, що не відповідає вимогам своєї роботи. Якщо тривалий час ситуація не змінюється, то може розвинутися комплекс неповноцінності й заниження своїх здобутків та значущості.
- Робота не відповідає очікуванням людини, не задовольняє її. В таких випадках співробітник не отримує позитивних емоцій від праці, його будні перетворюються в рутину.
У найкритичніших випадках допоможе лише зміна роботи, але існують і менш радикальні міри, котрі допоможуть запобігти вигорянню чи подолати його, якщо перші ознаки вже спостерігаються.
Корпоративний психолог і консультант компаній зі списку Fortune 500 Лаура Пендерграсс радить три простих пункти, що допоможуть зберегти своє психічне здоров’я та підняти продуктивність на дистанційці.
Час на відновлення
Всупереч очікуванням пандемія Covid-19 не дала працівникам більше вільного часу. Більше не потрібно витрачати час на дорогу до офісу, а каву і ланч можна сумістити з мітингом, але люди почали працювати в середньому на дві з половиною години довше. Причина — страх втратити посаду та фінансову стабільність в умовах кризи. Менше часу на себе — вище ризик фізичного та емоційного виснаження.
Лаура Пендерграсс стверджує, що в таких випадках необхідно перервати роботу та позайматися спортом, творчістю, улюбленою справою чи просто погуляти хоча б раз у день. В ідеалі перерви не повинні бути одноманітними, щоб також не перетворитися на рутину. Такий підхід не тільки допоможе відновити сили, але й стимулює працездатність мозку, що своєю чергою підвищує продуктивність.
Переписати перелік задач
Навіть якщо у вас немає списку задач у фізичному вигляді на листочку, в органайзері на телефоні чи в Trello, він все одно є у вас в голові. Ви постійно думаєте про перелік задач, котрий в умовах теперішньої гонитви за продуктивністю часто буває нескінченним. Якщо ви працюєте весь день, а ще гірше тиждень, і не бачите просування по цьому списку або навіть гірше — він лише збільшується, то з часом з’явиться відчуття, що така робота є марною.
Боротися з цим фактором вигоряння дуже просто — потрібно лише переписати свій список задач, структурувати його і розбити на тижні, а ще краще на дні. Важливо не ставити собі завдань, які неможливо виконати — запишіть на день лише те, що зможете встигнути. Просування по списку, а особливо його завершення, дасть відчуття задоволення від маленької перемоги. На дистанції такий підхід також може підвищити продуктивність, адже мозок звикне й захоче свою порцію дофаміну за галочки на усіх пунктах.
Новий виклик
Як ми вже встановили, всі фактори ризику емоційного вигоряння об’єднує спільна особливість — одноманіття. Навіть якщо ви запровадите перші два пункти й будете задоволені собою та своєю роботою, відчуття монотонності може все зіпсувати.
Це зовсім не означає, що неодмінно потрібно періодично мінять місце роботи. Достатньо час від часу проаналізувати та оцінити, що нового ви можете робити на теперішньому місці. Це можуть бути як нові задачі, так і методи роботи над старими. А якщо вже зовсім немає чого змінювати, потрібно постійно собі нагадувати, що це ваш вибір і саме над ним вам працювати цікавіше всього. Таким чином буде зберігатися відчуття свободи та значущості власного вибору.
* * *
На початку пандемії карантин сприймався, наче певна пригода, випробування, яке потрібно здолати. Незначний поштовх продуктивності минув, а люди, що планували повернутися на роботу чи поїхати у відпустку, зрозуміли, що обмеження закінчаться ще не скоро. Це додатковий фактор стресу, а значить і ризику емоційного вигоряння. Саме час взяти за звичку дотримання цих порад, щоб комфортно працювати на дистанційці.
