Що таке кранчі та з чим їх їдять?

Що таке кранчі та з чим їх їдять?

Останнім часом стало модно переймати іноземні слова, навіть якщо у них є місцеві аналоги, причому навіть більш природні. І якщо ви вже звикли до того, що у когось на роботі трапився “цікавий кейс” і самі почали казати, що “імпрувнули свої софт скіли”, то, можливо, все ще не розумієте, що це за постійні кранчі у друга на проєкті.

Що це за слово, і звідки воно взялося?

Слово кранч має багато значень, адже crunch — це “хрускіт” англійською. Проте говорити ми сьогодні будемо зовсім не про хрусткі пластівці та батончики.

На англійському сленгу слово “кранч” у тому значенні, в якому воно перекочувало в іншомовні сфери роботи означало затяжну кризу і не обов’язково стосувалося саме праці. З чимось довгий час проблеми, щось тріщить по швам, ось-ось зламається — кранч, уже чутно звук перелому.

У постійний вжиток офісних співробітників термін принесли представники IT, насамперед розробники відеоігор. Розробка будь-якого програмного забезпечення, а особливо ігор, гостро зав’язана на термінах. Будь-який замовник буде невдоволений затримкою здачі продукту. Він нагадуватиме, підганятиме, тиснутиме умовами контракту і, можливо, навіть погрожуватиме санкціями. Але він, швидше за все, з самого початку був готовий до такого. Всім відомо, що замовники бувають нестерпними, але навіть найстереотипніший злий, безцеремонний і зухвалий — він лише один.

А тепер уявіть натовп розлючених гравців, що заплатили завдаток чи, боронь боже, взяли відпустку саме під вихід довгоочікуваної гри, та не отримали її вчасно. Відшкодуванням та гнівними відгуками може не обійтись — постраждає репутація компанії.

Нерідко розробники великих проєктів, особливо пілотних, не отримують жодних прибутків впродовж декількох років роботи, тож успішний реліз може бути життєво важливим. І це розуміють усі — від генерального директора до молодшого розробника. І тому, якщо терміни горять, чи як зараз модно казати “хрустять”, потрібно щось робити. Рішень може бути декілька — від розширення штату до делегування чорнової роботи на аутсорс. Але найпростіше і найпоширеніше — наднормова праця. Ось вони — ті слова, яких було б достатньо для пояснення. Кранч — наднормова праця. Вчимося перекладу з молодіжного:

  • Я вже задовбався кранчити — Мені вже набридло перепрацьовувати;
  • Менеджмент форсить крані — Керівництво силує працювати наднормово.

А це погано?

Нас з дитинства навчали, що працювати — це добре. А лінуватися – погано. Саме праця зробила із мавпи людину. Значить кранчити, тобто працювати наднормово, похвально? Звичайно, керівництво буде задоволено “хрустким” співробітником. Воно його заохочуватиме, ставитиме в приклад і, швидше за все, навіть спробує видати стаханівські рекорди за норму.

І ось тут і ховається перша пастка кранчинга. Це така ж отрута для індустрії, як і демпінг. Адже ми всі ненавидимо конкурентів, готових працювати за копійки, за їжу або за “дякую” (тобто, за відгук). Через таких людей праця та навички фахівців знецінюються, а замовники нахабніють.

У випадку демпінгу знецінюються гроші, а кранчингу — час. Шляхи різні, а результат один – працівникові чимось доводиться жертвувати. У першому випадку ми менше отримуємо, а у другому просто не залишається часу ні на що, окрім роботи. І незрозуміло, що гірше.

Пастка перепрацювань полягає в тому, що вони майже ніколи не мають разового характеру. Приклад: ви прийшли до компанії та працювали 5 днів на тиждень по 4 години. Ближче до дедлайну вас попросили працювати по 8 годин 6 днів на тиждень, а останні дні перед здаванням проекту всі батрачили без вихідних стільки, скільки могли – і по 10, і по 12, а відповідальні особи та ентузіасти навіть більше. Навіть якщо ви не хотіли і не планували працювати в такому режимі, варіантів мало, тому що:

  • обіцяли надбавки;
  • після кранчу відпочинемо;
  • конкуренти фігачать ще більше, одні не сплять уже місяць, а інші навчилися не відволікатися на обіди та туалет;
  • всі згодні працювати заради спільної мети, ти ж не хочеш підвести колектив?

А потім замовники та керівництво бачать, що штат може працювати в такому режимі і закладають це в наступні терміни, як норму, що призводить до ще більших та тривалих кранчів наступного разу. У результаті ця гонка виллється в те, що перепрацювання, які ще вчора були екстреним заходом, необхідним для останнього ривка перед фінішною стрічкою дедлайну, стануть новою щоденною нормою.

То чому ж це погано? Якщо мета кожного працівника – заробляти гроші, то більше годин – більше прибутку. А окрім того, швидше за все, ще й бонуси та премії за переробки, принаймні спочатку.

Справа в тому, що організм має певний ресурс, і трудові норми придумали не просто так. Так, представники IT чи творчих професій не стоять весь день біля верстата та не розвантажують вагони. Найчастіше все фізичне навантаження – це натискання пальцями кнопок та сидіння на п’ятій точці. Але організму шкодять не лише м’язова втома, крепатура та біль у суглобах. Стрес, вигоряння та когнітивні розлади — часто значно небезпечніші та згубніші.

А який вихід?

А що робити, якщо керівництво вимагає? Що робити, якщо колеги сидять цілодобово в офісі? Що робити, якщо хочеться заробити більше?

Тут усе просто. Потрібно пам’ятати про норми та свої права, а також розсудливо оцінювати свої можливості і той самий ресурс. Немає нічого поганого в тому, щоби попрацювати два тижні без вихідних перед випуском новорічного оновлення в грі, а потім отримати солідну премію до зимових свят. Немає нічого поганого в тому, щоб просидіти ніч над геніальним проектом, щоб випустити його раніше за конкурентів і отримати кращий спонсорський контракт.

Але якщо керівник вимагає працювати понад норму завжди, якщо в колективі зароджується нездорова конкуренція трудоголіків, які доводять звичку кранчити до абсурду і, особливо, якщо вам починає здаватися, що працювати по 10 годин на добу — це нормально, а без цього немає шансів. досягти успіху, то настав час зупинитися. І рішення всього два, або встановити межі і позначити, що ви працюватимете так, як вам комфортно, і в рамках трудового права, або шукати менш токсичне місце роботи.

* * *

В епоху пандемії та віддаленої роботи часто можна почути, як люди хвалиться тим, що вони кранчать. Зі сторони вони бачать себе, як ударників, на яких треба рівнятися — вони ведуть компанію вперед, задають нові стандарти, розвиваються і, відповідно, багато заробляють.

Насправді це так працює лише на короткій дистанції. Потім від фізичного виснаження падає продуктивність, і кранчер довше робить те, що “свіжий” співробітник встигає за нормований час. Від емоційного виснаження настає вигоряння, через що людина перестає розуміти, навіщо і заради чого вона працює.

Що таке вигоряння та як з ним боротися?

У запущених випадках виникають серйозні проблеми з фізичним та ментальним здоров’ям. І тоді “зекономлені” час та гроші доводиться витрачати на реабілітацію.

Виходить, що кранчі – це легальний допінг. Нормально, якщо ви використовуєте їх, щоб отримати короткочасну вигоду, але вони занапастять вас, якщо ви ними надто захопитеся.